Мы представляем вашему вниманию небольшой гайд из 10 книг, который вполне способен осилить человек с любым образованием и способностями, любящий читать, вникать и анализировать. Конечно, нельзя назвать наш гайд истиной в последней инстанции, но, в любом случае, данные философские труды будут не лишними в процессе (само)образования.
Цей замурзаний молодий чоловік на фото — не автомеханік, хоч і знає, як ремонтувати машини. Це Брендон Батлер, співак, гітарист, автор пісень, на момент зйомки — учасник групи Boys Life, потім — Canyon, тепер співає сольно (дуже раджу познайомитися з цим усім, серйозно).
Як і країна, невеличкий прошарок її населення, закоханий в музику, розвивається і рухається вперед. Росте не тільки сама музика, але й підхід до неї. Віднедавна змінилося й ставлення до афіш, по яким, як по одягу, зустрічають кожну подію чи концерт. Неможливо не помітити тенденції і розвиток постерної справи в Україні. Сподіваємось, що комусь в найближчий час прийде в голову ідея зібрати усі афіші в одному місці (такий собі gigposters_ua або хоча б виставка робіт).
Ми звернулись до шести найбільш цікавих, на нашу думку, художників афіш з проханням розповісти про особливості їхньої роботи та відповісти, чи можна вже говорити про культуру афіш в Україні.
Субота, 9 листопада, Житомир. Ми з друзями сидимо у клубі, що знаходиться в підвальному приміщенні. Крім близьких друзів тут зібралися також кілька знайомих і зовсім мало незнайомих людей. Приблизно у такому ж відношенні натовп розділився на вегетаріанців, веганів і всеїдних. Веган день у Житомирі з певних причин пройшов на тиждень пізніше, ніж у всіх інших містах.
«БУДЬ ХОРОШИМ ДО УСІХ ТВАРИН в цей день» було написано на афіші Дня В в одному з міст. В іншому місті в описі події прослизнуло слово «популярність». Відмова від м’яса та продуктів тваринного походження все більше стає схожою на сніжний ком, запущений кимось із високого пагорба. Якщо минулого року вег(етарі)анство обговорювали одиниці, то цього року його згадують усі ваші улюблені пабліки у соцмережах, навіть якщо вони просто жартують на цю тему.
Підвальне приміщення найкраще підійшло б для укриття в період холодної війни – мені ввижаються плакати із базовими порадами щодо надання першої медичної допомоги замість зображених тварин і чуються лекції про цивільну оборону.
Редакція «Більше» поділяє не всі ідеї, пов’язані з веганством, але пройти повз такої події ми не могли. Ми попросили організаторів Дня В розповісти, як пройшли заходи у їхніх містах, і ось що з цього вийшло:
Лера, Ai Laika:Ребята из богом забытого Озерного играют быстро-грязно-громко, это вызвало у меня безграничное уважение, до них так не играли. Я, во всяком случае, не слышала. О группе Phooey! через много лет будут писать документалисты нашей андеграунд сцены – в этом я уверена. |
Бондарєв Михайло,
Ми пишемо про Phooey! не через те, що вони чи ми випереджаємо свій час. А через те, що і вони, і ми цілком відповідаємо своєму часу. Ми – «документалісти», а вони не вигадують нового, а лише експлуатують минуле, але роблять це із своїм характерним шармом, пропускаючи крізь свою призму. Еразм Ротердамський казав, що ми не вигадуємо нового, а згадуємо старе – це на сто відсотків відповідає сучасному мистецтву і музиці Phooey! зокрема. Як і більшість українських гуртів, Phooey! йдуть назад до західного коріння, надихаючись інді і панк сценою зламу 80-х і 90-х. Не можна казати, що це погано, це абсолютно своєчасно і, головне, якісно.
|
