Ігор (с. Зарванці) – Рожеве вино
Багато хто вже знайомий із цим вином, а хто ще не встиг, – завжди може підійти до Ігоря на концерті/фесті і попросити. Легке, солодке, з насиченим смаком, тому може здатися, що вино кріплене, але це не так. Присмак дубової діжки. Приємний смак і низький градус дозволяють випити багато без негативних наслідків. Єдине обмеження накладає тара. Має дивовижні властивості: приваблювати людей із металевими кружками й одним тільки виглядом змушувати людину забути про намір не пити.
Коментар автора: Готуємо вдома вже десь вісім років – відколи переселилися за місто. Сорт – Лідія, він сам по собі дуже пахучий і солодкий, коли достигне. То і вино виходить характерного смаку. Зазвичай воно солодке, неміцне, трохи ігристе. Швидко дає в голову і так само швидко відпускає. Цього року, правда, не таке добре вийшло – якась хвороба вразила виноград, і він не весь визрів, плюс холодно було в хаті під час бродіння. Але теж цілком питне – трохи кисленьке, з газом, нагадує сидр. Технологія приготування зовсім проста: виноград миється, чавиться. Сік може бути використаний на вино чи випитий просто так. Того, що залишається у жмихах, цілком достатньо. В принципі, можна просто пропустити ввесь виноград через соковижималку. Сік чи жмихи розводяться водою, додається цукор – і це все бродить у бутлі без доступу кисню. Коли вино виграє, переливаємо в трилітрові банки. За сезон робимо десь близько 30-35 літрів.
Ігор (с. Зарванці) – Слив’янка
Міцний солодкий напій темно-червоного кольору. Густий, із запахом сливки. Якщо порівнювати зі слив’янками, які наливають у закладах, то ця буде набагато темнішою, солодшою, аромат хоч і не такий насичений, але особисто мені знайомий з дитинства за запахом сливового варення. Плюси: можна повільно смакувати невеликими порціями; добрий смак; вітаміни; приємно зігріває рота зсередини. Мінус: легкий запах самогону, який, правда, я особисто майже не помічаю; мала кількість.
Пряма мова: Готував цього року вперше і повністю сам. Вже давно була ідея зробити домашню слив’янку, навіть якось сливок нарвав, але все руки не доходили. Цієї осені зібрав усі сорти, які міг (хоча в рецепті написано один, конкретний), і з півтора літрами самогонки і великою кількістю цукру приготував цей чудовий напій. Все дуже просто: сливки щільно складаються в банку. Заливаються горілкою, настоюються 3-4 тижні. Потім горілка зливається, сливки треба засипати цукром, або залити густим цукровим сиропом – щоб витягти сік з алкоголем. Знов 3-4 тижні тримаємо. Отриманий сироп зливаємо і змішуємо з нашою настояною горілкою. Далі пише, що треба півроку його зберігати в пляшках перед вживанням, але я не вірю. Результат і так виходить чудовим (хоч і моя мама каже, що смердить горілкою). Як сливовий цукерочок!
Юра (Житомир) – Лікер з чорноплідної горобини
Темно-вишневий на колір, на смак – саме такий, яким повинен бути лікер. Тобто є і багатий ягідний смак, і теплий алкогольний відтінок. Що дуже радує, це стабільність появи лікеру на концертах. Єдине, чого хочеться побажати Юрі, щоб не стояв на місці. З його потенціалом можна привозити на концерти ще більше смачної рідини. Ну і таке зауваження, оскільки сама по собі чорна горобина – лікарська рослина, то й думаю, що напій має бути дуже помічним. Перед вживанням проконсультуйтеся з лікарем.
Юра: Представляю вашій увазі лікер з чорноплідної горобини, який робить моя мама. У самого поки руки не доходили, щоб зробити такий же. Цей лікер відомий багатьом – його я постійно беру з собою на якісь душевні виїзні або житомирські концерти. Спочатку я помилково вважав, що це вишнева наливка, так усім і казав. Напій якнайкраще пасує для зміцнення дружби (юніті, якщо хочете) панків, які бачаться раз на кілька місяців кожного разу в якомусь іншому місті.
Якщо когось зацікавило, тримайте рецепт: 2 стакани (~100 ягід) горобини, 100 листків вишні. Промити, залити 2 л води та варити 30 хв., дати охолонути. Після цього процідити, вичавити сік із ягід. Додати 3 стакани цукру, 0,5-1 ст.л. лимонної кислоти. Довести до кипіння. Після охолодження додати 0,5 спирту або горілки.
Анетта (Ужгород) – Червоне виноградне вино
Власне, характерне закарпатське вино. Солодко-кисленьке, з гострим виноградним смаком. Залишає довгий післясмак. Відчувається вплив традиції. І хоча для новачків може здатися занадто специфічним, справжній знавець гідно оцінить таке вино. Знайте, це ваш найкращий товариш у компанії цікавих людей.
Пряма мова: Вино робить моя бабуся в основному, а інші родичі допомагають. В принципі, беруть участь всі, зазвичай в сезон збору навіть беруть вихідні дні. Доглядати за виноградом треба постійно – правильно обрізати та підвязувати в різні пори року. В 2011 році зробили близько 300 л вина, 50 л соку та варення з винограду. Це дууже багато, зважаючи на площу виноградника в нас вдома (просто територія двору), виноградник має вигляд намету (в Закарпатті називають "лугош") і складає приблизно 50 м2 густого сплетіння лози. Сама навряд чи б зробила вино, але думаю всього можна навчитись, хоча чоловіча сила зайвою не буде сто відсотків! Чітких рецептів немає – на те й воно домашнє) В кожного господаря свої секрети, купажі сортів. Зібрані грона складують в спеціальну бочку для віджиму, засипають певну кількість цукру (в залежності, яке вино хочеться отримати – сухе, напівсолодке чи кріплене), там сік бродить. Жмих, що залишається, – для добрива. Потім сік зливають в великі скляні бутлі, переносять в погріб, де воно дозріває ще місяць-два. Коротше, на Різдвяні свята вже можна пити :) Кожного року різний врожай, тому нема чіткої кількості літрів вина. От, наприклад, в 2010 осінь була холодна і дощова, багато плодів погнило, зробили літрів 100. А в 11му було суперсонце, грона набрались великою кількістю цукру, виросло їх дууже багато, то й зробили 300 л :) аж тари не вистачало. Робимо вино з сорту винограду, який росте всюди і невередливий – Ізабелла, додаючи трохи білого мускатного. На смак виходить кислувато-солодке, п’ється легко, але ноги заплітає з одної склянки :)
Василь (с. Брустури - Івано-Франківськ) – Самогон
Мушу зізнатися, це був перший карпатський самогон, який я куштував, – і він перевершив усі очікування. Чистий, прозорий, майже без запаху, коли береш до рота, не зразу впізнаєш, що це горілка. Самогон має дуже властивий присмак диму, яким можна насолоджуватися і смакувати, навіть особливо не закушуючи. Гарно зближує людей. Єдина небезпека: відсоток алкоголю таки великий, тому треба добре пильнувати і не випити зайвого.
Коментар Василя: Технологію добре знаю, і приготувати не проблема. Але можна приписувати якісь ритуальні моменти, і тому має готувати старший в родині чоловік. Старшим за мене є мій батько, тому готує він. Моя функція хіба в підкиданні дров.
Скільки пам’ятаю, у нас в селі завжди гонили самогон. Батько – теж. Небагато, але перед святами варто мати свою самогонку, щоб вберегти своє здоров’я від інших неякісних напоїв.
Не певен, що запах диму є характерним, і не знаю, звідки він взявся. Може, тому, що на ватрі готується. Але смаки можуть бути різні. Традиційно у великий бак вкидається цукор і дріжджі, заливається теплою водою, і так тижні два бродить, а тоді вже можна гонити. Але можна не лише із цукру, а й із яблук, грушок, афин, черешень… І в цьому випадку взагалі ніяких додатків – ні цукру, ні дріжджів. Самі лише фрукти. І це чудова концентрація. І якщо самогон з фруктів, то треба переганяти два рази, щоб добре очистився. Але й смак тоді чудесний. А до самогону з цукру можна додавати листя смородини, шкірки мандарин…
Випити самогону можна трохи менше, ніж фабричної горілки, бо він міцніший. Якщо звичайної горілки чоловік може випити дві літри, то самогонки вистачить і літри. Крім того, нема похмілля. Достатньо просто добре виспатися.
Наша самогонка є абсолютно чиста, без ніяких домішок, тому її можна пити спокійно. Якщо фабрична горілка обпікає рот, то самогон гріє зсередини організму.
Загалом алкоголь не найкраща річ, але якщо з нагоди якогось свята таки щось пити, то варто лише самогон. І якщо свиню закололи, то також варто випити перед споживанням свіжини, щоб не зашкодила на шлунок. Важливо лише в усьому зберігати помірність
Підготував: Ігор Ходжаніязов
