На житомирський концерт Sasha Boole ми, як справжні віддані фанати, прийшли першими. Зате встигли познайомитись та перекинутись кількома словами із Сашею, Артемом та Олесею.
В день концерту я прослухав три дуже схожих радіо-інтерв'ю з Сашею, тому добре був знайомий вусами, стилем музики та кількома іншими історіями. Після концерту та на наступний день ми говорили про різні інші речі, я все заводив мову про інтерв'ю, але ми ніяк не наважувалися його розпочати. Мабуть, далося взнаки нічне пиво з Кетчупом. Тому інтерв'ю ми зробили тільки зараз в онлайн форматі. Але від цього воно не стало гіршим.
Концерт в кукурудзяному полі, чернівецькій ОДА, майбутній виступ в костелі, відео з ангару та під стінами замку – акустичний формат та мобільність однієї людини роблять концерти Sasha Boole потенційно можливими практично в будь-якому місці. Де ще хотів би зіграти? Можливо, вже є якісь варіанти-плани на майбутнє?
Хотів би зіграти у в'язниці. Мені, цікаво, як сприймуть мою музику там. Також, у мене ще не було концертів у лісі. Потрібно це терміново виправляти. Деякі непримітні локації цікаві саме своєю характерною публікою. Я кілька разів грав на кухнях концертних пабів і клубів для поварів, прибиральниць, посудомийниць та офіціантів. І бувало, що вони проявляли набагато більший інтерес до моєї музики, ніж люди, для яких я перед тим відіграв півторагодинний концерт в залі. Є ще кілька цікавих ідей щодо концертів, які планую реалізувати найближчим часом, але не буду розкривати інтригу.
Найчастіше ти виступаєш у кав'ярнях та пабах. Чи приємно грати і «заглядувати людям в рот»?) Як повинен поводити себе чемний слухач на концерті Sasha Boole?
Мене не особливо напрягає, якщо люди випивають і трішки жують під мою музику. Інколи це навіть працює, як своєрідний індикатор. У момент емоційного напруження і максимальної динаміки у виконанні певної пісні я звертаю увагу на людей. І якщо ти бачиш, що усі вони поклали свої виделки, приземлили келихи на столи і уважно дивляться на тебе, – значить, ти усе робиш правильно. Це хороша школа, яку потрібно пройти, перш ніж вийти на рівень серйозних концертних майданчиків. Є навіть цілий пласт кантрі-музики народженої у дешевих придорожніх генделях – хонкі-тонк. А щодо пабів, то вони теж бувають різними, і я намагаюсь уникати місць, де музиканти лише для фону. Залишимо це безликим кавер-бендам.
Протягом двох останніх турів ти відвідав чи не кожне велике місто України. Де ти ще не був, але хотів би зіграти?
Щось ніяк із Вінницею не виходить. У Криму не встиг зіграти. В Херсон цікаво заїхати, якось для мене ця територія геть не звідана. А взагалі я зараз більше на захід націлений. Через це і другий альбом буде на 80% англомовним.
Чи відрізняються концерти та публіка в Україні, Молдові та Білорусі?
Там потрібно трішки більше пояснювати між піснями. І, звісно, все ж існує якийсь загострений інтерес до України крізь політичну призму. Але це нормально і я терпляче відповідаю. Такий час.
В кількох своїх інтерв'ю ти говорив, що навчився грати на гітарі лише два роки тому. Дивлячись на твої виступи, в першу чергу дивуєшся саме цьому – чи можна за два роки так майстерно опанувати гітару, використовувати каподастр та підбирати губні гармошки в тональність? Звідси питання: наскільки справжній Саша Буль в прес-релізах та інтерв'ю? Де закінчуться Буль-музикант і починається Буль-простий громадянин?
Звісно, я не вивалюю усю правду матку в інтерв'ю. Бо це нікому й не потрібно. Але я й не вибудовую якесь спеціальне концертне альтер-его. Щодо двох років, то це абсолютна правда. Вже майже 3-ох. Чули ж, що я намагався душу дияволу продати? – Не купив, але, певне, трохи таки допоміг, задарма.)) Також важливу роль зіграло те, що я вчився грати безпосередньо на концертних майданчиках. Це жорстка школа, коли потрібно паралельно згадувати слова, аплікатуру і ще й дути в гармошку. Є певні джерела енергії, які люди ігнорують. Я ж намагаюся вивчати їх і живитися з них. Це відкриває нові горизонти.
Розповіді про музичний стиль, вуса та банош – які ще питання тобі найчастіше ставлять в інтерв'ю? Не втомився ще від подібних запитань? Що б Саша Буль-журналіст запитав у Саші Буля-музиканта?
Ще, звісно, полюбляють питання про те, як я пишу пісні, звідки черпаю натхнення та про меседжі. А я б із задоволенням поговорив би із самим собою про апокаліпсис, американські гітари та односолодовий.
Коли ти починав проект Sasha Boole, чи міг ти уявити, що за такий відносно короткий період часу ти випустиш альбом та об'їздиш практично усю територію України, половину Білорусі та частину Молдови? Восени у тебе виходить другий альбом, а за ним, будемо сподіватись, - подальше освоєння земель на захід. Наскільки далеко ти дивишся вперед в рамках проекту і взагалі в житті?
Все починалося просто як «А чому б і ні? Варто спробувати». Зараз, обертаючись назад, я розумію, що завжди дуже хотів саме цього. Я ставлю перед собою дуже високу планку наразі і намагаюся не ставити ніяких ментальних обмежень. Тут людям варто повчитися у тварин. Собака може бігти куди довше, ніж людина, тому що вона просто біжить, а не говорить собі: «Ще сто метрів і фініш». От і я, такий собі койот, який біжить вперед, не задумуючись про фініш.
Стежити за музикантом Вконтакті та Facebook
Інтерв’ю: Юра
