Коли ми тільки обговорювали з друзями ідею підсумків року та опитування, кілька з них сказали, що номінацію «Художник» можна не робити – й так відомо, за кого більшість людей віддадуть свій голос. Так і сталось, велика частина учасників голосування обрала Ярослава Гроба.
Ми повністю згодні з цим вибором, адже Ярік не просто виконавець, але й ініціатор (що в наш час є величезною рідкістю). Також чимало голосів отримали художники Dima Phase із Сімферополя та Саша Пес зі Львова.
Із розвитком музичної складової української панк сцени розвивається і панк арт. Це вже не просто «картинка з нету + фільтр», але народження більш осмисленого підходу до культури концертного постера, обкладинки альбома та ін. Не так давно ми писали про так звану «культуру афіш» в Україні і сподіваємось, що найближчим часом з’явиться хтось, хто візьме на себе тягар та сміливість підсумувати та систематизувати панк арт в Україні, як це зробили кілька років тому у Росії.
До одного з організаторів та учасників цієї виставки ми власне і звернулися за коментарем щодо нашої номінації та місця художника в панк сцені.
Дима Трс:Панк сообщество (в идеале) всегда было магнитом, что притягивает к себе не только тех, кто решил выйти за рамки патриархального общества, которое держится на культуре потребления и фашистских стандартах, потому что охуенно зол и устал от этого говна, но и тех, кто видит панк как разумное, доброе и вечное. Благодаря diy-этике в панке есть место всем тем вещам, которые я люблю. Любое искусство может найти своё место здесь, это касается и художников. И тут уже не важно – панкрок стал тем, что направило человека в творческую стезю, или кто-то из-за того, что он художник, нашел для себя панк. Ярослав Гроб – яркий пример панк художника. Его работы отлично отвечают за него на вопросы о том, кто он и какие идеалы проповедует. И это касается не только бесконечного числа его прекрасных афиш, обложек и зина (с которым непременно стоит ознакомиться), но и работ вне субкультуры, что лишний раз говорит нам о таланте Ярика. |
